Церква Святого Миколая м.Тисмениця

Катехизація

Богдан Нагорняк

Задля навернення усіх грішників.

На славу Божу!

Маленька дівчинка…велика любов!

Життєпис маленької французької дівчинки,яка є прикладом для дітей усього світу…

Анна де Гвіньє

Маленька дівчинка з Франції зацікавила дітей з України. Дитяча інформаційна Ліга «Сузір’я» з 2004 року має в своїй структурі гурток шанувальників Анни Де Гвіньє. 2014 рік драматичних подій в нашій державі викликав велику реакцію у світі. Шанувальники маленької Анни у Франції та в інших країнах світу молилися за нас. Асоціація друзів Анни де Гвіньє з Парижу постійно контактувала з ДІЛ «Сузір’я». «Ми молимося за Вашу чудову країну - Україну, щоб у ній був мир та спокій…» Читаємо в листі монаха-бенедиктинця Бернарда: «…Просимо заступництва для Ваших українських дітей у Анни де Гвіньє. Переживаємо за Вас, молимо Всевишнього Бога, щоб дав мир Ваній країні

____________________________

Спостерігаючи за грою маленьких дітей у дворі можна спостерігати їхні манери, звички, вихованість і їхню… душу. Ось дівчинка відбирає у своєї подруги свою ляльку, не дозволяючи їй нею погратися. Поруч інші діти. Хлопчик бере за руку дівчинку і пропонує їй погратися його машинкою. Через деякий час малята весело проводять разом час. Дітлахи однакового віку, але яка різниця в поведінці і ситуації. Є чемні і нечемні діти. Чому так.

Відповідь прихована у тому зерні, яке сіється у родинному колі.Коли дитину виховують у любові до Бога і ближнього, вчать нести відповідальність за свої вчинки, вкладають у виховання любов і повагу до дитини це створює відповідний стартовий майданчик для виховання духовно - моральної особистості. Кожна дитина має знати: що їй можна робити а що ні. «Сліпа» любов, жорстокість, егоїзм спотворюють дитячий світогляд і нищать саме дитинство. На прикладі життя святих бачимо, як людина може чинити героїчні вчинки, вносячи свій вклад у суспільство, сіячи мир і добробут. Брати приклад з тих, хто вміє любити усіх людей, свій народ, рідну землю означає самому ставати кращим. Важлива роль в цьому належить жітям.

Папа Римський Пій X казав : «Будуть святі діти» Ці слова підтверджувалися канонізаційними процесами, які проводила церква в XX столітті. Марія Горетті, свята з Неттуно (Італія) була жорстоко вбитою в 1902 році захищаючи свою дівочу гідність і не бажаючи гріха прийняла смерть… Антоніотта Мео з Риму прожила 7 років. Важка хвороба зробила з неї ангелика, який просвічував усіх своїм теплом любові. Дитина здатна приймати світ чистим і добрим. Є чому повчитися дорослим…

Дитинство – пора ясного сонячного світу, ніжних споминів, доброти. Кожна людина пережила цей світлий період у житті. Кожна дитина потребує зростати у благодатному моральному грунті добра і любові. Ось чому так важливо виховувати дітей у атмосфері любові і підтримки, згідно з Божими Заповідями і

особливо Заповіддю любові Христа: Любити Бога всім серцем своїм, всією душею своєю, всіма думками своїми, і ближнього, як самого себе. Ця заповідь відкриває людині шлях до спасіння…

Читаючи розповіді про дітей, які були вірні Богові, зокрема про Анну де Ґвіньє, часто виникає питання – чому Господь відкриває себе дітям. Здавалося б, для того щоб зрозуміти, пізнати істину, треба бути розумним, мужнім, досвідченим, щоб зрозуміти і побачити те, що нам приготував Господь. Маленьким дітям, мабуть, важче усвідомити й побачити Боже покликання, через те що їх розум ще не готовий це сприймати. Але на прикладі маленької та тендітної дівчинки Анни бачимо, що лише той може осягнути Царство Небесне, хто «буде, як дитина» - саме каже нам Ісус. Саме дитина може довіряти, вірити, співчувати, любити і не чекати за це якоїсь винагороди.

Маючи чисте і відкрите серце, Анна дуже хоче прийняти Спасителя у Святому Причасті. Скільки зараз можна зустріти молодих людей, які, живучи в достатку, маючи і батька, і матір, не хочуть задуматися над своїм життям, вибирають просте безтурботне, вільне життя. Вони не хочуть докладати жодних зусиль, щоб змінити своє життя. Щоб хоч трішечки наблизитися до Бога, знайти ту стежину, яка б привела їх до життя з Ісусом. Виявляється, жити в гріхах – це дуже легко.

Дитинство

Анна народилася 25 квітня 1911 року в замку Ля Кур в Аннесі Ле В’є поблизу міста Аннесі Департаменту Верхня Савойя. Охрещена в парафіяльній церкві й отримала ім’я Йоанна, Марія – Жозефіна і Анна ( пестливо – Ненет). Батько – граф Якоб де Гвіньє. За свідченнями очевидців – чесна і порядна людина, яка будучи офіцером гірського стрілецького полку гідно виконувала свій патріотичний обов’язок. Загинув у 1915 році при штурмі Лінгекопфу. Забігаючи наперед можна зазначити, що це стало переломним моментом у житті Анни.Мати – графиня Антуанетта де Шарет – побожна християнка, яка намагалася виховати дітей добрими та чесними. Після смерті чоловіка виховувала сама четвірко своїх дітей: Анну (1911 рік народження, Якоба (1912), Магдален (!913), Марію Антуанетту ( 1915).Коли Анна була маленькою то дуже пустувала. Др.Альберт Вільєр у своїй книзі « Немає нічого важкого для того, хто любить Бога» пише про те, як Анна дуже сильно любить солодощі і попри заборону матері видряпується на власноруч зроблену піраміду і ледь не падає з неї намагаючись дістати коробку з праліне яка знаходилася на великій шафі. Про цей епізод згадує і Рене де Тріон Монталенберг у своїй книзі «Анна де Гвіньє – 11 років святості», та Магдален Бассет у книзі « Життя Анни де Гвіньє». Анна хоче з’їсти усі цукерки не поділившись із кузинами. Тож перший етап характеру визначає дівчинку як неслухняну та ще й - неабияку ласунку. Ще дівчинка є бойовою, любить побешкетувати, лазить куди не треба. Про це свідчить історія у вулику. Анна бере у жменьку бджолу і тримає поки та не вжалила її . іншим разом вона перелазить через двометровий паркан поглянути – що там діється на вулиці. Через мить впала. На щастя …на руки однієї жінки, яка проходила поряд…Оділь Готрон у книзі « Секрет неслухняної дитини Анни де Гвіньє» згадує ще про те, як маленька Анна ревнувала до свого братика, який народився на світ коли Анні був один рочок. Дівчинка ревнувала його до матері: то вдарить його по голові, то сипоне пригорщу піску межи очі.у книзі, яку видало товариство святої Марії Горетті « Анна де Гвіньє» приводяться слова дідуся до її батьків: - Ви ще матимете клопіт з цією дівчинкою, коли вона подорослішає. Така поведінка трирічної дитини засмучує її матір…Після смерті батька у 1915 році маленька Анна разюче змінюється. Вона співчуває матері і вчиться бути спокійною. Анна починає зосереджено слухати Службу Божу в церкві, виявляє неабиякий хист до знань, вчить молитви, читає катехизм. Дитина стає уважною і зосередженою. Більше немає тієї пустунки, що трусила усю домівку своєю натурою. Анна – перша помічниця матері у догляді за сестричкою, турбується про них. Головне для неї – жертва для Бога і ближнього, що червоною ниткою пройде крізь її життя.Про це свідчить Оділь Готрон у вже згаданій книзі видавництва «Тріумф « Секрет неслухняної дитини Анни де Гвіньє» у розділі VIII який носить назву «Анна робить свою «пожертву»

«Цілком юна, Анна не приховує своїх пожертвувань: вона навіть має звичку казати мамі, братові, сестрам і, зокрема, тітці Жанні, своїй хресній мамі: « Я роблю свою пожертву».

Є пожертви, які Анна примушує себе робити регулярно.

Наприклад, вона добровільно дотримується мовчання за столом, щоб дати слово іншим. Вона часто має можливість відмовитися від десерту, вибрати гірший шматок і навіть ніколи не показує, що їй щось не подобається…»

Спостерігаючи, яке перетворення проходить у маленької дівчинки Анни, бачимо, що маючи веселу вдачу, вперта і свавільна вона перетворюється на тиху і спокійну. Звичайно, люди, які не прийняли до серця Ісуса, не можуть до кінця зрозуміти чому Анна страждала і як цими терпіннями навернути грішників. Не всім дано такий дар, робити добро, жертвувати своїм життям. Завдаючи собі болю йти впевнено до мети. А мета маленької дівчинки Анни де Ґвіньє була дуже простою – подобатися Богові, тішити серце Ісуса і допомагати навернути грішників, мати серце «чисте, як лілія для Ісуса».

Складаючи свої пожертви у букет, вона хоче передати їх батькові, щоб він віддав їх Богородиці, а через неї – Спасителю.

Родина Анни де Ґвіньє була побожною і всі діти виховувалися бути вірними Богові . Саме тоді, коли батька родини не стало, бо він загинув на війні, Анна вирішує допомагати матері, підтримувати її. Саме цей момент стає переломним у її житті. Вона змінюється, стає терпеливою, доброю, чуйною і дбайливою. Анна прагне багато працювати. «Немає нічого важкого для того, хто любить Бога» - це слова дівчинки, яка понад свій юний вік є дуже розумною. Під час підготовки до Першого Причастя, Анна дуже старанно вивчає катехизм. Велике бажання до єднання з Ісусом, прийняти Його до свого серця, розмовляти з Ним, переборює втому, недомагання. Ми часто у повсякденному житті намагаємося оминати труднощі, шукаючи легких шляхів. Але знаємо, що дорога до неба є тернистою і звивистою. Часом хрест, який нам призначений, є дуже тяжкий і ми відмовляємося його нести. Споглядаємо на інших і заздримо, що в них все так гарно виходить. Ми не знаємо як інші тяжко працюють, не бачимо яких зусиль прикладають, але нам здається, що в них все гладко і все не справедливо.

Анна стає прикладом для інших дітей, які спілкуються, граються із нею. В маленькому серденьку зароджується велика любов до Бога і ближнього, любов, яка здатна змінити світ. Апостол Павло найяскравіше дає оцінку любові на сторінках Святого письма: Анна стає терплячою, лагідною, доброзичливою, простою, покірною, чемною, зичливою, радісною, прагне справедливості. Радіє з нагоди зробити комусь добро, чинить завжди з велінням своєї совісті, вірить, надіється і любить усіх…П’ятирічна маленька дівчинка ставиться до усіх люб’язно увесь час. Анна стає кращою і цей її зріст триває! Дівчинка починає вчитися читати і писати. Потім вступає до школи і особливо уважно слухає катехизм. ЇЇ прагнення прийняти Ісуса в соє серце заслуговують подиву .Аналізуючи книгу Альберта Вільєра « Немає нічого важкого для того, хто любить Бога» бачимо що для дитини урок є справжнім блаженством. Якщо вона чогось не розуміє то скромно запитує. Вражаючий запал і тривала відданість характеризують її як цілеспрямовану особистість. На уроці дівчинка конкретно і точно відповідає на питання вчителів. Вона визнає, що буває зарозумілою. Такий аналіз власних дій спонукує її ставати кращою.У дуже ранньому віці Анна пранге прийняти Святе Причастя і блискуче здає екзамен з правд віри. 26 березня 1917 року її мрія здійснюється. У каплиці Святої Гертруди сестер помічниць у Каннах вона приймає вперше Ісуса у Святих Тайнах. Її характер продовжує вдосконалюватись. Слухняність коштує їй зусиль, але вона перемагає себе! Вона прагне бути слухняною у найменшому. Взірцевою є її поведінка на Службі Божій. Вона «слухає і розмовляє» з Ісусом. Навіть тітка Джеоан з подивом зауважує, що довге перебування в церкві не втомлює її. Це свідчить про віру дівчинки, яка усвідомлює, що десь там, на небесах є добрий Бог, який вислуховує її молитви. Вона прагне подобатися Йому. Дівчинка починає розуміти, що Бог чогось хоче від неї. Це має бути не тільки молитва, але і віра і вчинки. Навчання правд віри допомагають їй вдосконалюватися.

Для кожної дитини важливо, щоб виховання було побудоване на фундаменті віри, надії і любові – цих Божих чеснот, які викликають у людини бажання творити добро… Показовий момент, який характеризує зміну в характері дівчинки є її витівка на Різдво. Щоб сподобатися Ісусику і принести Йому радість, Анна збирає свої кращі іграшки, влаштовує грандіозний розпродаж і за виручені кошти купує щось для бідних дітей у сиротинці. Примітно, що цією справою вона залучає до милосердя і інших дітей. Справити радість і бідній дитині для Анни це можливість сподобатися Богу і зробити добру справу. Як важливо вчити дітей робити діла милосердя. Дитина, яка усвідомлює, що поряд ще можуть бути знедолені, самотні чи покинуті люди, які потребують допомоги вчитиметься співчувати і любити ближнього…

Мати здатність забувати про себе, щоб допомогти іншому властиве Анні. Вона, інколи має спокусу купити те, що красується на вітрині магазину, але тоді, дівчинка бореться із спокусою і намагається не дивитися на вітрину. В пізнішому віці такі проблеми більше не виникають, бо дівчинка не потребує розваг і володіти красивими речами – її помисли пов’язані з Ісусом.

Жертва Богові, як і Він, давши Себе розіп’яти на хресті і подарувавши Себе, так і Анна, намагається дарувати себе ближньому: мамі, татові, поки той жив, пізніше, братикові та сестричкам, усім, хто є біля неї. Анна ніколи не втомлюється робити добро. Жертва, чим важча, тим вона цінніша. Дівчинка вважала, що вона лишень вчиться страждати.Анна завела зошит, в якому старанно записувала усі свої добрі справи та жертви, які вона робила в якомусь намір енні. Які це жертви? Перш за все, відмова від задоволень і розваг. Дівчинка відмовлялася від найкращих шматочків торта в користь своїх сестричок та братика, не брала участі в розвагах, особливо коли хтось у домі захворіє, Анна покине усі справи і буде «чергувати» біля ліжка хворого. Ви вважаєте це важкими жертвами?

Робити добро, це – не важко. Коли дитина здатна дарувати себе то її душа буче чистою… Анна не була занудою. Вона вміла вигадати для своїх братика і сестричок безліч забав, але це все було продиктоване любов’ю до них. Анна готова завжди надати допомогу, а коли хтось із дітей свариться, то чемна Анна стає миротворцем: вона здатна одразу ж утрутитися і встановити мир. Анна вважає, що страждання в житті треба переносити з радість, бо « так ми стаємо схожими на Ісуса». Робити добро для цієї дитини стає способом життя. Згадаймо життя Ісуса Христа. З Нового Завіту довідуємося, що Ісус кожної миті свого перебування на землі прагнув спасіння людини, як дитини Божої. Господь дав людям науку і показав, що вони можуть бути такими ж як і Він. Кожна людина має можливість робити добрі справи.

У своєму зошиті Анна пише «листи до Ісуса» в яких виражає Йому свою любов :

«Мій маленький Ісусе!Я Тебе дуже люблю. І для того, щоб подобатися Тобі, я обіцяю бути завжди слухняною.»

« Ісусе, зроби мене здоровою, але найперше, вилікуй, будь – ласка, усіх хворих».

« Любий Ісусе! Я складаю намірення, завжди виявляти послух негайно і ніколи не втрачати терпіння. Коли настоятелі звелять мені щось, то я не хочу запитувати: « Чому?», а постійно і з радістю виконуватиму їхні доручення».

Коли учитель дивиться до зошита Анни на уроці то його вражає, що поряд із ще не акуратним почерком проглядається серйозність і практична точність думок. Завжди можна зауважити, як вона пересилює себе, відкидаючи свої бажання, щоб задовольнити інших. Щоразу більше дівчинка хоче виявляти досконалий послух. Анна намагається втішати маму своїми вчинками, а якщо їй щось не вдається, тоді мала дуже сумує. Коли Анні щось доручити, вона не питає «чому», а завжди радо слухається і виконує свій обов’язок – допомагати мамі, дідусеві, тітці Джеоан,братику та сестричкам.

Коли підростає братик Якоб Анна стає його катехитом, готує до Причастя. Вона переймається ним більше, ніж собою. Своїй матері, проте, дівчинка каже: -“О, мамо, я чудово знаю, що мені ще далеко до того, щоби бути досконалою. Дівчинка дуже розчулюється коли чує про бідних. Вона в’яже ім. теплі речі: пов’язки на руки та панчохи. Доброта Анни не має меж, співчуття переповнює цю милу дівчинку. Отець Грегор, духівник Анни відзначає, що смирення є однією із найважчих чеснот, але він ніколи не помічав в Анни вияв марнославства. Дівчинка, схоже була готова жертвуватися завжди і для всіх. Сестра Раймунда і сестра настоятелька свідчать, що дитина завжди скромно перебуває осторонь й активізується лише тоді, коли потрібно допомагати і служити. Анна завжди невтомно працює і посвячує свою працю Спасителю. Приклад для сучасних дітей: якщо Анні щось не вдається, то вона не шукає причини в чомусь, або в комусь, а сміливо бере все на себе і намагається виправитися. Щодо інших рис характеру, то слід відзначити, що Анна вміє зберігати чужі таємниці, не пхикає, не вередує. Дитя завжди вміє розрадити. Щодо її побожності, то дівча покірно складає рученята до молитви, набожно хреститься. Для своїх сестричок і братика Анна є добрим прикладом. Вона з любо’ю опікується сестрою Марінеттою, читає їй цікаві історії, проводить із нею свій час.Вона віддасть їй останнє! Замість прогулянки дівчинка краще піде із сестричками на уроки Катехизму. Анна завжди робить все вчасно, на неї можна покластися. Анна знає що слухняність – найкраща жертва Спасителю. Її пожертви для бідних вражають: що Анна лиш не видумує, щоб допомогти їм. Найважливіше і найвище досягнення Анни де Гвіньє в житті це – жертва на навернення грішників. Старий Людвіг, Луї та багато інших людей отримали ласку навернення через посередництвом Анни. Люди, які і чути нічого не хотіли про Бога перед смертю дивним чином наверталися і прагнули сповіді…Дівчинка приносила різні жертви, терпіла важкі болі особливо в час хвороби, але завжди вважала свої страждання нічим, поряд із хресною дорогою Ісуса. Вона навчилася страждати і стала немов маленьким апостолом любові. Світ врятують саме такі діти та дорослі, які думатимуть про добро ближнього і любитимуть його, «як себе самого». Приклад любові Анни, її жертовності засвідчують, що майбутне світу визначатимуть люди, здатні побачити в кожному ближньому Христа. Свої особисті труднощі Анна вважала нічим, вона дбала про інших! Ніжна уважність, боязнь когось образити, любов і доброта – усе струменіло із серця Анни. Про Анну де Гвіньє говорили, що вона - чиста, як ангел. Її хвороба та смерть стали немов знаком із неба, що Бог забрав її назад до неба, перед тим трохи «позичивши» її нам. Будучи вже зовсім хворою, Анна добре пам’ятає про свою обіцянку Ісусові – бути терплячою. Вона не скаржиться, а кожну годину свого страждання приносить Спасителю з конкретними намірами. Маючи такий чудовий приклад, хочеться наслідувати і брати приклад з такої маленької дитини. Відкрити своє серце і не боятися отримати болісні удари, щоб теж принести жертву Богові. Не соромитися, а сказати: «так, Спасителю, я приймаю Тебе до свого серця і подарую Тобі букет троянд, який я складу зі своїх жертв, бо Ти так давно чекаєш на мене. Подивись на мене – ось я стою тут, вислухай. Так, я буваю горда і неслухняна; понад усе прагну свободи і самостійності; не хочу прислухатися до батьківських настанов. Але я люблю Тебе, Спасителю, і усвідомлюючи свої недоліки щиро прагну їх виправити».

Після смерті дівчинки у 1922 році а саме в суботу 14 січня в Каннах Анна пішла до неба багато людей молилося до цієї дитини і отримали благодаті. Отець домініканець Ляжені у 1927 році написав книжку про життя «Маленької Анни», яка потім ще декілька раз виходила друком у багатьох країнах світу. Загалом до 1956 року у світі було видано близько 50 книг про дівчинку. З 1931 року багато людей просили її образки та частинки можей. У 1932 році епископ з Аннесі відкрив канонічне дослідження життя і чеснот Слуги Божої Анни де Гвіньє. У 1933 році пройшла ексгумація тіла маленької святої і виявилося, що її тіло нетлінне. Беатифікаційний процес, що розпочався 1955 року за дорученням постулятора, не зрушувався, як і багато інших беатифікаційних процесів дітей та молоді аж до часу реорганізації провадження процесів у 1981 році. 3 березня 1990 року Папа Римський Іван – Павло ІІ підписав декрет про так званий ступінь чеснот. Святий Іван Павло ІІ писав про Анну де Гвіньє:

«Не підлягає сумніву, що Слуга Божа Анна де Гвіньє жила праведно, згідно з Божими чеснотами: вірою, надією, любов’ю – до Бога та ближнього, і за основними чеснотами – розсудливістю, справедливістю, стриманістю та мужністю й іншими, які пов’язані з ними. Анна зарахована до числа тих, про яких сказано у Святому Письмі: « За короткого часу ставши досконалим, він виповнив довголіття» (Муд.4, 13). Тепер Анну можна назвати гідною прослави.

Дано в Римі,

3 березня 1990 року

За словами брата бенедиктинця Бернарда усі очікують на підтверджене чудо, яке дозволить завершити процес канонізації…