Церква Святого Миколая м.Тисмениця

Сторінки історії

Тисмениця – одне із найдавніших міст України. Це містечко завжди населяли побожні і працьовиті люди. Віра в Бога завжди об’єднювала людей і навчала спільно переживати радості та біди. Попри численні лихоліття: пожежі, пошесті хвороб, набіги татарів; зміни адміністративного статусу, перебування у складі різних держав, світові війни, радянську атеїстичну машину Тисмениця завжди залишалася вірною Богові і Церкві. 21 століття Тисмениця зустріла із майже 10000 жителями, 4 релігійними громадами, 3 храмами, монастирем місійного товариства Святого Апостола Андрія. Місто прикрашають численні каплички, статуї Ісуса, Богородиці та придорожні хрести. Протягом літургійного року та особливо 12 найбільших християнських свят церкви нашого міста наповнюються вірними. Тисмениця зберігає столітні традиції нашого народу і Святої церкви: на Свято Воскресіння Христове із яскравими пасочками люди поспішають до храмів. Наповнені пахощами страв із основним атрибутом: гарно оздобленою декором пасочкою, запашною ковбасою і хріном та обов’язково з «великоднім» яєчком, кошик займає своє місце в ряду з іншими і нарешті особлива мить , коли священнослужитель окроплює усіх свяченою водою і потім можна побачити живий потік людей, які йдуть додому несучи радість свята. Саме в цей день тисменичани одягаються особливо святково. Ще одне найбільше християнське свято з нетерпінням чекають усі: на Різдво Христове лине коляда у кожній хатині. Пишні вертепи, смачні страви, урочисті гостини – це все є візитівкою нашого обряду. Також і інші свята відзначаються цікавими дійствами: Спаса, Зеленець,Покрова Богородиці, а особливо час Страсного посту, відправа Хресних доріг зворушують людські серця. Травнева маївка – це Молебень до Матері Божої, дев’ятниця на Її честь, коли діти вбрані у вишиванки тримають хоругви, фани, лілеї, стають біля тетраподу і тоді лине щира молитва до неба. У червні маємо відправу до Пресвятого Ісусового серця де співаємо стих « Величаємо Тебе, Життєдавче Христе…» віддаючи честь Тому, Хто дав життя світові…

Неможливо описати усі дійства Літургійного року, але очевидне те, що віра батьків, віра у Церкву Христову визначала життя тисменичан протягом сотень років.

Тисмениця мала багато храмів цікавої конструкції. Багато з них не пережили лихоліть пожеж, воїн, ще деякі були «усунені» у мирний час радянською владою. Деякі церкви уникли знищення завдяки мужності жителів Тисмениці, які стали на захист своїх святинь. На сьогоднішній день перлиною сакрального мистецтва є Церква Різдва Пресвятої Богородиці – пам’ятка архітектури Національного значення. Храм відомий ще із 1736 року побудований на місці, де мали свій осідок отці Василіяни. На тому місці був монастир і тому вуличка і передмістя мають миловидну назву – Монастир. Цей храм – справжній скарб: унікальний іконостас, високий рівень структурної композиції, багатий інтер’єр, навіть – зовнішній вигляд свідчить про високу майстерність тих, хто будував цю церкву надавши ій знаменитий гуцульський колорит та естетичну рівновагу. Цінною спорудою є також і дзвіниця на якій модна прочитати старовинні написи. Вже у 21 столітті храм перебув реконструкцію, через що змінив трохи кольорову гаму зовнішнього вигляду. Цікавою особливістю церкви є те, що попри свої не дуже великі розміри кожен хто зайде у середину відчує велику повноту будівлі і довершеність. Затишок і молитовна атмосфера храму є унікальними. Церква являє собою одну із сторінок української духовності. Це – зв’язок із минулим, яке взиває у теперішній час технократії та прогресу уміти спілкуватися з Богом та особливо – слухати Його голос у побожному мовчанні… В час відродження української греко-католицької церкви парохами церкви були о Василь Гринишин, о. Мирослав Пронюк, о. Володимир Гринишин. Зараз у цьому храмі настоятелем є о. Микола Понайда. Народився майбутній священник у 1960 році, закінчив Тисменицьку школу. Змалку мріяв стати священником. Вірний слуга винограднику Божого і Греко-Католицької церкви закінчивши навчання у Ленінградській семінарії(академії) о. Микола у 1989 році відроджував вселенську віру у селах Тлумацького деканату: Острині, Братишеві, Липі, Антонівці, Новосілках, Петрилові, Це був рік повернення у лоно Католицької церкви. 22 роки о. Микола душпастирював у Сівці -Калуській. З 2010 року є парохом церкви Різдва Пресвятої Богородиці. Як священник, прагне, щоб усі вірні жили у мирі та братній любові сповнивши Заповідь Христову.

Навпроти у південному передмісті Толока вже декілька років із 2003 року діє чоловічий монастир місійного товариства Святого Апостола Андрія. В жовтні 2003 року його урочисто відкрив владика Софрон Мудрий ЧСВВ. Першим його настоятелем став о. Франциск Бонк. Його праця протягом 2003-2006 років дала поштовх розвитку парохії. Яка зараз налічує біля півтисячі прихожан. Із 2006 по 2007 рік вів справи монастиря о. Тихон Кривецький. З 2007 по 2009 роки адміністратором монастиря був о. Микола Гаврилюк. З 2009 по сьогодні настоятелем знову став о. Тихон Кривецький. Багато років велику душпастирську роботу проводить о. Антоній Павчук. Він проводить цікаві і духовно багаті реколекції. Тут є каплиця Фатімської Богородиці. Побожна громада Толоки з нетерпінням очікує на той день, коли завершиться будівництво нового храму на честь Богородиці, яка у 1917 році з’явилася у видолинку Кова да Ірія поблизу Фатіми трьом малим дітям: Жасінту, Францішку та Люсії. Нова церква постане на місці де у 13 травня 2011 року освячено наріжний камінь та хрест. Настоятель монастиря, отець Тихон Кривецький згуртував довкола себе громаду вірних, налагодив процес по будівництву церкви. Тож, сподіваємося, що така Божа справа завершиться тим, що Тисмениця буде пишатися ще однією церквою, в якій вірні зможуть випросити у Бога багатьох ласк.
Церква Святого Миколая побудована 1886 року. Вона була справжнім центром релігійного життя і стала відправним пунктом відродження УГКЦ у Тисмениці. У 1989 році уся громада Тисмениці була присутньою на урочистому Богослуженні коли відбувалася знаменна подія: повернення до Католицької церкви. Блаженної пам’яті ісповідник віри та на той час Правлячий Архиєрей Івано-Франківської єпархії УГКЦ Софрон Дмитерко ЧСВВ у співслужінні багатьох священників звершивши Богослуження проголосив завершення доби поневолення і винищення вірних УГКЦ. Багато людей із сльзами на очах згадували страшні роки переслідування і раділи, що дочекалися цього радісного дня, коли знову могли молитися у своїй церкві та у своїй вірі… Духовним наставником, сподвижником релігійного життя був о. Василь Гринишин. Уже від 1982 року розпочалася його душпастирська праця у Тисмениці. Служачи підпільно у католицькому обряді о. Василь віддав своє життя на служінню Богові і людям. За час його праці Тисмениця відроджувалася духовно, а церква прихиляла до себе тисячі людей. Будучи парохом церков Різдва Пресвятої Богородиці та Святого Миколая, деканом Тисменицьким, віце-канцлером єпархії, духівником ІФТА, радником епархіяльного управління о. Василь докладав багатьох зусиль для розвитку духовності, людяності, високої культури та моральності. Його зворушливі проповіді будили у людях високі почуття. О. Василь відкрив Недільну школу, активно працював із молоддю та дітьми.

БОГДАН НАГОРНЯК